Kozak System - Коли вона

Вступ. Hm
Куплет: Hm|Hm|G|F#m
Пр: Hm|G|D|F#m

Декому краще вдаються приголосні,
Декому - голосні.
На неї не можна було не звернути увагу –
Вона сміялась вві сні.
Вона так легко вгризалася в шкіру,
Не знаючи, що ця шкіра моя.
Коли вона прокинеться –
Добре було б дізнатись її ім'я.
Якби вона почала писати спогади
Про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх,
Як тора або коран,
Чоловіки читали б цю дивну книгу,
Відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці,
Перш, ніж почати війну.

Приспів:
Коли вона знову прийде сюди,
Коли вона знайде свої сліди,
Коли вона принесе з собою срібло
Трави й невагомість води,
Я знатиму що її тепло, це все,
Що було й чого не було,
Єдине, що її тут тримало,
Єдине, що її далі вело.
Коли вона знову знайде мене,
Вишіптуючи лише одне:
Те, що було – давно минуло,
І те, що буде – теж мине.
Тому не ховай свого лиця,
Ця тиша не має початку й кінця,
Доки здіймається наша ніжність,
Доки б'ються наші серця.

Але вона прокидалась
І все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях,
На допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках,
Аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла "любов",
Я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи,
Беріть під крило легке.
Скажіть, нехай зберігає спокій,
Коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи,
Моє срібло й моє пальне,
Та спитайте її при нагоді,
Чи вона взагалі пам'ятає мене.

Приспів.

Коли вона знову прийде сюди, |
Коли вона знову... |
Коли вона знову прийде сюди, |
Коли вона... | (2)

Коли вона знову знайде мене,
Вишіптуючи лише одне:
Те, що було – давно минуло,
І те, що буде – теж мине.
Тому не ховай свого лиця,
Ця тиша не має початку й кінця,
Доки здіймається наша ніжність,
Доки б'ються наші серця.

Наші серця! Наші серця!
Наші серця! Наші серця!